Контакти
З понеділка по п'ятницю
anastasiiagurska@gmail.com
Адреса 01135, Україна, місто Київ, вулиця Золотоустівська, будинок 30, нежитлове приміщення 74
30 березня Верховна Рада збереться на позачергове засідання, де, окрім питання щодо подій 20 березня 2021 року біля Офісу Президента України будуть висталені на голосування законопроекти про відновлення великої приватизації (4543, 2-ге читання) та про перелік об’єктів, що не підлягають приватизації (4020, 1-ше читання); про легалізацію (амністію) капіталів (5153-5155, 1-ше читання); про новий порядок отримання наукових ступенів (4667-1, 2-ге читання); про вдосконалення отримання пакунку малюка (5064, 1-ше читання); про посилення відповідальності за порушення порядку самоізоляції (4540, 1-ше читання); про посилання відповідальності за порушення протипожежної безпеки (3931 та 4157, 2-ге читання).
Анастасія Гурська спеціально для UA-Times https://ua-times.com/ проаналізувала законопроект про внесення змін до Податкового кодексу України щодо стимулювання детінізації доходів та підвищення податкової культури громадян шляхом запровадження добровільного декларування фізичними особами належних їм активів та сплати одноразового збору до бюджету №5153.
Законопроект 5153 визначений Президентом як невідкладний. Сам законопроект презентували як так званий податковий компроміс по виявленню та оподаткуванню тіньових активів і направлений на те, що особи добровільно відкриють свої “приховані” активи, сплатимуть податки за них по “акційній” ставці та як гарантія від держави не матимуть проблем з правоохоронними органами щодо кримінального переслідування по фактам ухилення від сплати податків, легалізації доходів, тощо.
В формулюваннях норм даного законопроекту є певні недоліки, можливо, навіть “навмисно приховані”.
Так, нібито гарантується заборона використання доказів, які містяться в одноразових добровільних декларація в розслідуваннях та перевірках щодо декларанта.
Разом з тим, з тексту самого законопроекту чітко вбачається, що як доказ для притягнення до кримінальної відповідальності, для прикладу, за ст. 212 КК України не може бути використана сама одноразова добровільна декларація та відомості з неї, а також це не може бути підставою для відкриття кримінального провадження.
Немає жодної заборони у використанні як доказ документів, які долучаються до таких декларацій (документів, що підтверджують вартість задекларованих об’єктів, особливо тих, що за межами України, адже до декларації декларант обов’язково має надати документальне підтвердження, яке відповідно міститиме інформацію про місцезнаходження активів та інші характеристики).
Більше того, такі докази не заборонено отримати в порядку Кримінального процесуального кодексу України за рішенням суду шляхом тимчасового доступу до таких речей і документів, або шляхом проведення обшуку, та подальшого використання у кримінальних провадженнях для притягнення особи до відповідальності.
Що стосується відкриття кримінального провадження, то це взагалі в реаліях сьогодення не є проблемою та на сьогодні можливо відкрити кримінальне провадження, тобто внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про злочин, за заявою будь-якої особи без перевірки, де заявник отримав таку інформацію та без документального підтвердження його заяви.
Також сумнівним є визначення кола осіб, які мають та не мають право скористатись правом подання такої одноразової добровільної декларації та які активи можуть бути об’єктом декларування, а які не можуть, адже законопроектом сформовані норми так, що певний актив, отриманий внаслідок вчинення злочину можна вважати таким, що підпадає під дію такого законопроекту, так і за певних обставин таким, що не буде підпадати під дію законопроекту. Як говориться, “було б бажання і стаття Кримінального кодексу” знайдеться.
